Дослідники тричі опитали 510 учнів віком 9–11 років із початкових шкіл китайської провінції Шаньдун. Вони оцінювали навчальну тривожність, залученість до навчання та стосунки між ровесниками.
У середньому залученість учнів зростала, а показник тривожності залишався відносно стабільним. Вища тривожність на початку була пов’язана з нижчою подальшою залученістю та повільнішим її зростанням. Кращі стосунки з ровесниками відповідали вищій початковій залученості, але також були пов’язані з подальшим зростанням тривожності.
Це спостереження за конкретною групою дітей, а не доказ причинно-наслідкового зв’язку. Результати не означають, що дружба спричиняє тривогу: вони показують складні взаємозв’язки, які не зводяться до простого пояснення.